Колхоз — 1 «B-Sides, Outtakes, and Rarities»

Kolkhoz-1 B-Sides, Outtakes, and Rarities
Kolkhoz-1 B-Sides, Outtakes, and Rarities
Kolkhoz-1 B-Sides, Outtakes, and Rarities
Кураторский текст А. Буистова

 

Приоритетным направлением для “Нафталина” является создание публичного поля информационного обмена, в котором малоизвестные низовые группы художников встречаются и репрезентируют существенные аспекты своей деятельности. Одним из таких коллективов стал “Колхоз-1”.

“Колхоз-1” - независимая художественная группа и коллаборационная платформа, организованная в Киеве в 2014 году под провокационным названием “Колхоз им. Дженесиса Пи-Орриджа”, объединяющим советскую терминологию и контроверсионную фигуру известного андеграундного исполнителя. Художественная практика “Колхоза” включает рефлексию о советском и индустриальном наследии, проблемах авторитарности в коллективных практиках, а также звуковые эксперименты. Основными формами репрезентации группы являются интервенции в публичное пространство и сетевая активность.

Проект “колхозников” для “Нафталина” основан на работе с архивом этого художественного объединения, акцент в которой делается, во-первых, на материалы, никогда не предназначавшиеся для публикации, и, во-вторых, на такие материалы, которые по тем или иным внутриколлективным причинам были изъяты из свободного доступа.

Описание проекта и входящих в него работ, предоставлено Евгением Казаком

Колгосп-1 (колишній Колгосп імені Дженезиса Пі-Орріджа)

“B-Sides, Outtakes, and Rarities,” 2018

персональний комп’ютер, дані
Дана робота є свавільною вибіркою з архіву художньої групи Колгосп-1 (колишній
Колгосп імені Дженезиса Пі-Орріджа). Запропоновані чотири роботи не виставлялися раніше,
і за багатьма ознаками їх можна оцінити як невдалі та неуспішні. Варто зазначити, що хоча
Колгосп-1 (колишній Колгосп імені Дженезиса Пі-Орріджа) не має в своєму доробку робіт
відомих, значущих, знакових чи видатних, цей архів пропонує твори, реальна аудиторія яких
лишалася принципово обмеженою.

Значна частина пропонованих робіт неодноразово відправлялася на опен-коли різних
виставок, однак позитивної відповіді жодна з них не отримала. Інші мали ще обмеженіше
циркулювання, були створені в стіл, а публікація в інтернеті була лише формальністю, що не
наближала твори до глядачів.

“B-Sides, Outtakes, and Rarities” не організовао таким чином, щоб спробувати знову
подати несвіжу страву. Навпаки, цей архів має за свою мету показати, яким чином
відбувалося художнє виробництво. Колгосп-1 (колишній Колгосп імені Дженезиса
Пі-Орріджа), як свідомий власної авторитарної управлінської моделі і скептичний до
буржуазної моралі, рідко обмежував себе у експлуатації інших і не уникав ризику
звинувачень у нещирості, що унаочнено в цьому архіві.

1. “Секс по телефону для пошукових роботів” , 2015

аудіозапис пошукового спаму, озвученого “Google Перекладачем” і переданого через
Skype, 2015, 22 хв. 26 с.

Оригінальний текст:

Пошуковий спам – це веб-сторінки, створені з метою обману пошукових систем.
Фактично, тексти, які наповнюють ці сторінки, сгенеровані так, щоб відповідати
критеріям пошукових роботів – програм, які індексують зміст мережі Інтернет. Цим цей
вид спаму уподібнюється до текстів, що проговорюються працівниками й працівницями
сексу по телефону, головна мета яких – задовольнити слухача.

Основою роботи послужив порнографічний пошуковий спам, знайдений всередині
однієї з соціальних мереж. У кожному реальному випадку текстове наповнення
створюється не лише у відповідності до технічних потреб, але й до існуючих запитів
аудиторії. Тому озвучений текст містить в собі не лише очевидні теги-кліше зі світу
порнографії, але й цілком непорнографічні запити, пов’язані з політикою, побутом чи
навіть філософією. Робота є формою сучасного уособлення, надання уявної суб’єктності
новітнім частинам нашого повсякденного світу у часи передчуття штучного інтелекту.
Також копія аудіороботи англійською мовою розміжена на одному зі стрімінгових
порносайтів.

“Секс по телефону для пошукових роботів” неодноразово подавався до участі у
виставках, але був відсіяний близько десятка разів - значна цифра навіть по нашим міркам.
Також в архіві представлений й оригінальний текст, знайдений Вконтакті, та його машинний
переклад.

2. “Пакмен на площі Тяньаньмень” , 2015

тимчасова функція Google Maps, зафіксована на відео, 2 хв. 47 с.

Оригінальний текст:

Першоквітневий жарт від корпорації Google – можливість зіграти в класичну гру
Pacman на реальних просторах. Проте цей безневинний жест не враховує тієї ситуації,
що міські вулиці є не лише спокійним ареалом проживання для користувачів сервісу, але й
місцем для насильства, протестів, сутичок та, врешті-решт, історичних подій. На відео
пропонується гра на китайській площі Тяньаньмень та її північних околицях, відомих
студентськими заворушеннями 1989 року та фотографією «Невідомого бунтаря». Саме
метафорою протестувальника й постає Пакмен, персонаж комп’ютерної гри, зображений
у процесі боротьби й програшу.

Одночасно робота є й нагадуванням про лицемірну діяльність корпорації Google у
КНР, де пошукова система підпорядковується державній цензурі. На сьогодні Google
підтримує інформаційну блокаду в Китаї також і стосовно подій на площі Тяньаньмень.

Хоча робота оформлена як принципово спрямована проти китайської цензури
інтернету, початково акцент був ще більш зміщений до тої проблеми, що міський простір не є
нейтральним. Так, Пакмен мав побувати не лише на площі Тяньаньмень, а й в інших містах і
країнах, де сутички на вулицях призвели до значних людських втрат. Однак, нам не було
відомо, скільки часу жарт від Гуглу буде активним, тому зусилля довелося зосередити лише
на одному найбільш показовому місцю, тим більш, що вдало записати вдалу партію у
відеогру вдалося зовсім не відразу.

3. “На жаль, ми не знайомі!” , 2015

серія цифрових зображень, згенерованих за допомогою веб-сайту Coca-Cola

Оригінальний текст:

Тепер Coca-Cola пропонує написати ваше ім’я на пляшці і в Україні. Хоча наш Колгосп
не бачить в цій акції якихось зловживань корпорації, ми знову нагадуємо про болючість
процесу номінації.

Рідкісні радянські імена на сьогодні залишилися лише темою для жартів. Будучи
відгоміном авангардної словотворчості, ці імена швидко втратили довіру сучасників, і
лише подекуди ми можемо зіткнутися з їх постійно старіючими носіями, які до того ж
часто приховують оригінальність батьків за скороченнями та пом’якшеними версіями.

В умовах нинішньої нездатності до осмислення радянського минулого, не дивним
видається й відсутність цієї дивної словесної спадщини в базі данних. “На жаль, ми не
знайомі!” – відповідає електронний сервіс Даздрапермі, Автодору чи Пофісталу. Але наш
Колгосп фіксує те, як ці комуністичні імена лягають на червону бляшанку кока-коли.
Серія цифрових зображень є скріншотами процесу роботи з вебсайтом. Всі ці імена
були відсутніми у базі данних на момент спроби їх внесення, що не дозволяло
завантажити вихідний файл.

В “B-Sides, Outtakes, and Rarities” увійшли також ті зображення, що не пройшли
попередній відбір. Серія “На жаль, ми незнайомі” мала включити в себе набагато більший
перелік імен, однак ця думка була відкинута в процесі виробництва у зв’язку з надмірними
витратами часу, невиразністю та безсенсовістю задуму.

4. [Агітація], 2015

акція

Оригінальний текст:

Відеодокументація акції, що відбулася у Києві напередодні виборів до місцевих рад.
Група людей розпиває алкогольні напої у публічному просторі - центральному парку міста.
Пляшки з-під напоїв обгорнені у агітаційні матеріали різних політичних партій. Згідно зі
ст.54 п.5 пп.10 Закону України “Про місцеві вибори” агітація може проводитися у будь-якій
формі, що не суперечить Конституції та законам України. Розпивання алкогольних напоїв
є так званою “агітацією” у довільній, обраній художниками формі. Водночас, за ст. 178
Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивати алкогольні напої у
громадських місцях заборонено. Фактично група людей на відео порушує закон, у той
самий час реалізуючи своє право на вільні форми агітації. Жест приховування пляшок за
агітаційними буклетами дозволяє їм робити порушення неочевидним і загравати з
нормами законодавства.

Учасники: Євгеній Казак, Марія Ткаченко, Тамара Остапець, Наталка Юрчишин,
Тарас Прогнімак, Ліза Корнійчук.

Текст з соціальної мережі Facebook:

Евгений Казак поделился публикацией Kolkhoz-1 / Колгосп-1.

23 декабря 2016 г.

Любопытно, что попавшая на выставку "У темряву" под кураторством Худрады "ІДІЛія"
является самой публичной акцией Колхоза. Она происходила в метро днем, а не утром в
ноябрьском парке; вживую ее видело как минимум два человека (и прокомментировали,
чем составили всю соль), документацию даже однажды показали в ночное время на
региональном телевидении. В то же время, некоторые акции мы просто никому и не
показывали. По правде, нам (мне) просто не хватило энергии опубликовать эту работу
(т.е. собственно [Агитацию] - К1) , но затем под скрытность была даже целая идеология
подведена.

"Попереднє звернення Спільноти Фердинанда Тьоніса":
Нове століття принесло з собою радикальне розширення можливостей до творчості.
В умовах сучасних технологій та егалітарних поглядів доступ до художнього
виробництва більше не є привілеєм окремих верств. Разом з тим це знаменувало собою
кінець не надто тривалої епохи всесвітніх героїв - епохи, існування якої було обумовлено
виключно гегемонією західної культури та придушенням усіх можливих альтернатив. Коли
кількість митців прямує до мільйонів, жоден з них вже не може претендувати на те
визнання, яке здобували зірки минулого. Проте це не зменшує важливості кожного
окремого художнього жесту – для окремої спільноти, а не суспільства.

Розуміння спільноти як протилежності суспільству тут є відмінним від прийнятого в
соціології. Спільнота не є наперед заданою локальною обмеженістю, і не зводиться до
належності до єдиного угрупування. Спільнотою може бути як атомарна родина (і вона
зазвичай нею є – це та причина, через яку батькам важливі всі досягнення її дитини), так і
розгалужена мережа тисяч однодумців на різних континентах. Таким чином кожен суб’єкт
є одночасно належним до значної кількості спільнот, які й визначають можливість
висловлювання. З іншого боку, спільнота є об’єднанням так чи інакше свідомим, наслідком
сповідування спільних цінностей чи цілей, що відрізняє її від, наприклад, «цільової
аудиторії» чи демографічної групи. Склад спільноти може бути ієрархізованим – так, в
політичній партії чи «тоталітарній секті» не доводиться сподіватися на рівність всіх їх
учасників, але головним наслідком з належності до спільноти є наявність специфічної
ціннісної значущості певних актів її членів для решти спільноти. Окремі продуковані
витвори або тексти, чи навіть пости в соцмережі або поради, є більш значущими
всередині спільноти, ніж за її межами.

Стосовно культурного виробництва це має свої безпосередні наслідки. Ми віримо, що
головною задачею культури є поступ свободи. Виробництво на рівні «суспільства»
залишається лише за небагатьма, хто вскочив на потяг, що від’їжджає, або готовий до
дивовижних витрат (частіше, необхідно поєднати обидва фактори). «Рок-н-ролл стар»
минулого ще намагатиметься зробити всесвітнє звершення, але невідомо, коли настане
час останнього успіху для такої спроби. Виробництво на рівні спільноти жодних обмежень
не має, і рух уперед знову стає можливим. Інтегровані у спільноти, ми можемо чинити свій
окремий поступ для кожної з них – поступ, який врешті-решт перетвориться на поступ
всього людства. Всередині спільноти ми вільні у діях й інтерпретації своїх дій, навіть
якщо наш жест залишиться значущим лише для кількох десятків людей. Ми виходимо за
межі того існуючого лише в уяві, а тому мертвого, механізму, за яким павільйони
останнього бієнале диктують порядок денний художнику далекому від нього як у просторі,
так й ідейно.

7 грудня 2015 року